Менеджер Семюеля Пітера Ивайло Готцев в інтерв’ю російському експерту з боксу Олександру Бєлєнькому стверджує, що саме він відкрив братів Кличків для професійного боксу.
Готцев говорить: "Це сталося в 1996 році на Олімпіаді в Атланті. Спосіб боксування Володимира мені сподобався одразу. Після того, як Володимир став володарем олімпійського золота, я одразу ж підійшов до Віталія, який спостерігав за поєдинком. Після цього я пішов з ними обома до ресторану і зателефонував Дону Кінгу. Я сказав йому, що віднайшов справжнього олімпійського чемпіона, з яким було б цікаво попрацювати. Потім я передав телефон Володимиру і Віталію.
Вже тоді я побачив величезний потенціал братів Кличків і запросив їх на наступний бій Тайсона. Я тоді вже зрозумів, що ці два хлопці стануть чемпіонами світу. "
Дещо по-іншому змальовує цей епізод Віталій Кличко у книзі «Між братами»:
«Не встиг рефері у фіналі в Атланті оголосити рішення суддів, як до мене звернувся молодий чоловік, що сидів на трибуні поруч зі мною. Спочатку я його не помітив. Я сконцентрувався повністю на поєдинку і кричав Володимиру, що є сили. І мені було байдуже, хто сидить зі мною поруч: хоч би то були Мадонна чи Президент США.
Мій сусід спитав мене, чи я брат олімпійського чемпіона. Через секунду він дав мені свій мобільний телефон. Дон Кінг хотів зі мною говорити. Чи мав він на увазі того Дона Кінга? Найвідомішого у світі промоутера з боксу? У мене ледь не запаморочилася голова. На мить я подумав, що це жарт.
Тоді я зрозумів, що незнайомець не випадково сидів поруч зі мною. То був справді голос Кінга, який не можна сплутати з чиїм іншим. Те, що він сказав і як він це сказав, звучало до біса схоже на нього: "Вітаю! – закричав він мені в телефон. – Ваш брат – неперевершений! Він – найкращий! Ви маєте приїхати до мене! Я дам вам контракт! Коли ви можете бути тут?" Я пробурмотів щось англійською мовою у телефонну трубку.
«Просто зберігай спокій,» – подумав я про себе. Хоча дзвінок пролунав прямо з Олімпу професійного боксу. Немає нікого більш впливового у світі боксу, ніж Дон Кінг. Очевидно, він мав очі та вуха всюди. Перемозі Володимира не було навіть і п’яти хвилин, а Кінг, здавалося, вже мав в голові точний план дій. Ми мали приїхати на наступний бій Майка Тайсона в Лас-Вегасі, і він обговорить з нами всі деталі. Звичайно, він бере на себе всі витрати. Але спочатку мені треба було переварити цю інформацію.
Я хотів нарешті дістатися до мого брата. По дорозі до нього, у коридорі я почув, як хтось покликав мене. Літній чоловік з сивим волоссям підбіг до мене, обійняв і привітав з олімпійською перемогою Володимира. Спочатку я подумав, що це німецький шанувальник боксу, який, імовірно, знав Володимира з Фленсбурга. "Любителем боксу" був Клаус-Пітер Коль, якого мені представили як промоутера з Німеччини. То був шеф промоутерської компанії Universum Box-Promotion, співробітник якого свого часу зв’язувався зі мною в Берліні.
"Цей "співробітник" був давній партнер Клауса-Пітера Коля і директор Універсуму, Пітер Ханратс, який ще у травні 1995 року на чемпіонаті світу в Берліні провів перші перемовини з братами Кличками. Ханратс був уже тоді переконаний у значному потенціалі двох братів, хоча жоден з них тоді не виграв титул чемпіона світу. Віталій програв фінал потужному росіянину Олексію Лесину, а Володимир зазнав поразки у важкій вазі в чвертьфіналі від німецького чемпіона Луана Краснічі.
Поразка Володимира мала свою причину. Оскільки обидва вже виключали можливість боксувати один проти одного, Володимир був на початку турніру чемпіонату світу на спеціальній дієті, щоб залишитися в межах 91 кг, і боксувати у нижчому класі.
Але кінець боксерської дієти наближався. Володимир міг розпочати змагання у супер-важкій вазі, оскільки його старший брат Віталій під час бою у Римі з російським боксером Лесіним був дискваліфікований на рік із-за вживання допінгу. Причиною для цього став відпочинок Віталія у Криму у одному з воєнних санаторіїв, де він лікувався та отримав серію уколів. Лікар колов йому анаболічний стероїд надролон, що позбавив Віталія можливості виступати на Олімпійських іграх у Атланті, а також підписання контракту з німецьким боксерським клубом м. Фленсбурга. Після першого бою Віталій залишає ринг і наступні бої проводить Володимир, які він всі виграє нокаутом.
Після цього Володимир виграв срібну медаль на Чемпіонаті Європи у м. Вейле, Данія. Він програє у фіналі фаворитові змагань Олексію Лесіну, але бажана мета була досягнута. Володимир займає місце Віталія в українській національній команді на Олімпійські ігри.
19-річний Володимир відчув нову впевненість у собі, і як вона вплинула на його особисте життя, розповідає у книжці «Між братами»:
«З тих пір, як я почав ходити, я повторював все за своїм старшим братом – кількість дитячих бійок, перші боксерські тренування, чемпіонати, навчання. У 1996 році вперше у житті я досяг більшого, ніж Віталій. У першу чергу, це було тісно пов’язано з однією привабливою дівчиною, а також, хоч і незначною мірою, але все ж таки з дурістю. Мені було майже 20 років і я був одержимий метою – стати дорослим. Назвемо це – фазою розвитку. Я слухав поради мами та тата, що вони мені давали, але я і надалі хотів вирішувати все самостійно.
Мої відносини з Олександрою, так звали дівчину, батьки сприймали скептично. Вона їм подобалась, але батьки питали і себе, і мене – чи обов’язково, щоб наші стосунки розвивалися так швидко. Вони мали на увазі – наші плани щодо одруження. Весілля мало відбутися до мого 20-го дня народження. Також весілля повинно було відбуватися без весільної сукні, без святкування та всього весільного галасу.
Не можливо пояснити, чому наші відносини не склалися. Про якусь провину я зовсім не хочу говорити. Якимось чином наше кохання було схоже на ураган, який проходить через всю країну, а потім поступово зникає. Я вважаю, що під спільним життям ми обидва розуміли щось різне. Мої успіхи у боксі зробили наше життя ще складнішим. Спорт посідав у моїй голові перше місце. Більшість часу я проводив на змаганнях або у тренувальних таборах, які знаходилися поза межами Києва.»
Деякий час українські боксери перебували у спортивній школі Хеннеф. Це був новий шанс для Петера Ханратса провести перемовини з братами Кличко. На цю зустріч була запрошена навіть перекладачка. Це була російська дружина Петера Кінаста, померлого у 2004 році, який був Віце-Президентом Німецької Боксерської Федерації. «Більше всього я розмовляв з Віталієм. Він мав більше часу, оскільки виступав у ролі супроводжуючого радника для свого брата.
10 серпня 1996 року, декілька днів після тріумфа на Олімпійських іграх, брати Клички вирушили до Гамбурга. Вони були запрошені Клаусом-Пітером Колем на бій між Даріушем Міхалевскі та Граціано Роччігіані, який відбувався на стадіоні Сант-Паулі за підтримки 21 тис. глядачів. В аеропорту Фюльсбюттель Петер Ханратс очікував на два ще невідшліфованих діаманти. Восени перед підписанням контракту з Universum, вони зробили візит до Дона Кінга. Що саме відбувалося на імпозантній віллі розповідає Віталій:
«Дон Кінг здавався знавцем своєї справи. Йому були відомі деталі нашої співпраці. Для того, щоб надати святкової атмосфери нашій зустрічі, Дон Кінг сів за рояль, що стояв посеред кімнати, і заявив, що зіграє якийсь музичний твір – зіграє тільки для нас. Якщо я не помиляюсь, то він грав 9 симфонію Бетховена. Звучання було ідеальним. Це здивувало нас: невже ми щойно побачили чуттєву, приховану сторону галасливого промоутера? Здавалося, що він повністю віддається музиці. Його пальці плавно літали над клавішами, його тіло елегантно рухалось в ритм, ніби він неодноразово грав на великій сцені. І його ноги…Секунду! Чи не помиляюсь я? Його ноги не рухались, вони просто стояли поруч з педалями, які рухалися самі. Таки правда! Він розіграв перед нами театральну п’єсу, що дуже личила йому та його манері. Це маленьке шоу було не єдиною причиною, що втримало нас від підписання контракту в той же момент. Ми обрали Клауса-Пітера Коля та його Universum Boxstall.»
Отож, саме Петер Ханратс відкрив світові професійних боксерів Віталія та Володимира Кличків, а не Івайло Готцев.
Hans Reski, журнал BoxSport. Переклад: klitschko-brothers.com
