Останні 120 років бокс постійно масштабувався як бізнес, і в результаті зараз найяскравіші чемпіони заробляють величезні гонорари.
Від Саллівана до Джошуа
З точки зору не дуже ерудованих фанів у професійному боксі зараз відбувається якась вакханалія: ціла купа світових боксерських організацій визначають своїх чемпіонів. Основними вважаються чотири версії — WBC, WBA, IBF і WBO. Плюс є ще кілька другорядних організацій (IBO, WBF, IBC). Зараз в професійному боксі поєдинки проводяться в 17 вагових категоріях. Виходить, що чемпіонів за основними версіями — понад півсотні.
Раніше навіть в хевівейті, який не тільки у нас прийнято називати королівським дивізіоном, був один чемпіон. Першим у 1892 році став американець Джон Салліван. Тоді ще бокс не був великим бізнесом — за один зі своїх боїв в 1897-му Джон отримав гонорар 8 тисяч доларів.
Для порівняння: за бій проти американця Джаррелла Міллера, який зірвався через провалений допінг-тест претендента, чемпіон світу у надважкій вазі британець Ентоні Джошуа, за версією англійських ЗМІ, мав заробити 25 мільйонів фунтів стерлінгів, або 32,5 мільйонів доларів. Від 8 тисяч до 32,5 мільйонів доларів – фактично таку фінансову еволюцію пережив професійний бокс за останні 120 років.
Джон Салліван панував на Олімпі 10 років — майже стільки ж, скільки і Володимир Кличко у 21-м столітті. Після чого поступився титулом співвітчизнику Джеймсу Корбетту. Джеймсу знадобився 21 раунд (!), щоб нокаутувати чинного чемпіона.
У 60-х роках минулого сторіччя бокс завдяки кваліфікованій роботі менеджерів і цілої плеяди яскравих боксерів (зійшли зірки Мухаммеда Алі і Джо Фрезера) перетворився на серйозну індустрію розваг. Кращі поєдинки збирали повні стадіони, бокс активніше почав транслюватися на телебаченні, а збори з таких мегафайтів перевищували цифру в мільйон доларів. Пройти повз таку грошову річку бізнесмени просто не могли.
NBA — не тільки баскетбол
Першою у справі контролю за змаганнями з професійного боксу судилося стати створеній у США в 1921 році Національній боксерській асоціації (National Boxing Association). Потрібно віддати належне NBA — асоціація активно пропагувала бокс в Америці. Допоміг і Джек Демпсі, часи розквіту якого припали на початок роботи організації.
Асоціація організувала кілька прибуткових мегафайтів за участю Демпсі, а ще одною із запорук майбутніх фінансових успіхів стало відкриття Медісон Сквер Гарден (Madison Square Garden), якій судилося зажити слави Мекки професійного боксу. Арена в самісінькому центрі Нью-Йорка була побудована за наполяганням промоутера Тексу Рікарда в 1925 році.
Йшли роки, технічний прогрес набирав обертів. В кінці 40-х – на початку 50-х на арену вийшло телебачення, вклад якого у популяризацію професійного боксу не варто недооцінювати. NBA стало тісно у рамках США. Причому до такої міри, що 23 серпня 1962 року організація трансформувалася у Всесвітню боксерську асоціацію (WBA) зі штаб-квартирою в Венесуелі.
Але на той час професійний бокс був уже занадто прибутковим бізнесом, аби його можна було монополізувати. Тому менш ніж через рік — 14 лютого 1963-го – на противагу WBA у Мехіко була створена Всесвітня боксерська рада (WBC). ЇЇ заснували представники 11 країн, звинувативши WBA в упередженості та підтасовуванні рейтингу. Перший час WBA і WBC примудрялися якось ладнати між собою — у них навіть були одні й ті ж чемпіони.
Але двом ведмедям важко ужитися в одній барлозі. Плутанина почалася наприкінці 70-х з американця Ларрі Холмса, після якого у двох боксерських організацій стали з’являтися вже «свої» чемпіони.
Якщо є два чемпіона, чому не може бути третього, — мабуть так вирішили засновники Міжнародної боксерська федерації (IBF), створивши ще одну організацію у 1984-м році. Злі язики подейкували, що IBF була створена на замовлення могутнього на той час Дона Кінга. Дон справедливо вважав, що мати власний ресурс для виведення своїх «вихованців» у чемпіони йому не завадить. IBF якоюсь мірою повторила шлях WBA, ставши «наступницею» Боксерської асоціації Сполучених Штатів (United States Boxing Association, USBA), створеної у вересні 1976 року. У квітні 1983-го виник міжнародний дивізіон (USBA-I), а у травні 1984-го — IBF отримала свою нинішню назву.
Спочатку здавалося, що IBF — виключно мертвонароджений проект, але федерація за кілька років змогла пройти вражаючий шлях і незабаром стала повноцінним гравцем на ринку професійного боксу. Штаб-квартира IBF знаходиться в Нью-Джерсі (США).
Нарешті, у 1988 році Сан-Хуані (Пуерто-Ріко) була створена Всесвітня боксерська організація (WBO). Незважаючи на те, що її девізом стало гасло «Гідність, Демократичність, Чесність», у США ще 15-20 років тому ця версія вважалася другорядною. Втім, керівники організації потихеньку набирали вісти.
Вони активно санкціонували свої чемпіонські бої в Південній Америці (цьому сприяла близькість штаб-квартири) і в Європі (промоутерам зі Старого світу домовитися із WBO було простіше, ніж з іншими організаціями). Наприклад, брати Клички спочатку стали чемпіонами світу WBO, а вже потім завоювали чемпіонські пояси за більш престижним боксерським версіями. І в підсумку ближче до середини першого десятиліття 21-го сторіччя WBO міцно закріпила за собою позиції четвертої сили світового професійного боксу.
Усик і об’єднавчі бої
Після того як звання стали розігрувати чотири світові боксерські організації, абсолютним чемпіоном світу можна було стати лише в об’єднавчих боях. Для цього боксеру потрібно виграти три з чотирьох поясів світових організацій (причому пояс WBO був «легалізований» тільки 15 років тому, а до цього абсолютний чемпіон неодмінно повинен був володіти «ременями» WBC, WBA і IBF).
Втім, Олександр Усик показав усім яскравий приклад, як можна швидко об’єднати пояси. 17 вересня 2016 року, вигравши у поляка Кшиштофа Гловацького у Гданську, українець завоював пояс WBO. 27 січня 2018 року в рамках півфіналу Всесвітньої боксерської суперсерії (WBSS) Олександр переміг в Ризі латвійця Майріса Брієдіса і додав до своєї колекції пояс WBC. А 21 липня 2018-го у Москві Усик декласував росіянина Мурата Гассієва. Ця перемога принесла боксеру звання абсолютного чемпіона світу та пояси IBF і WBA. Відзначимо, що всі титули українець здобув на «ворожій території».
Знати три букви
Судячи з усього, в майбутньому балом у професійному боксі будуть правити чотири основні асоціації, які і зараз санкціонують всі значущі чемпіонські бої. Більше на ринок вони нікого не пустять. Тому що ця ніша не просто зайнята — вона перенасичена. У той же час, про вимирання професійного боксу як змагального виду спорту в найближчі 25 років мова не йдеться.
Основні світові боксерські федерації будуть продовжувати заробляти свої 2-3 відсотки з призового фонду чемпіонських боїв, які вони санкціонують. А їх президенти, переглядаючи фінансові підсумки року, будуть задоволено потирати долоні. Саме тому не варто чекати об’єднання асоціацій — малоймовірно, що керівники нинішніх федерацій забажають ділитися з кимось своїми прибутками. Втім, як і банкрутства — грошей вистачить на всіх. А значить, найбільш допитливим любителям професійного боксу доведеться не тільки завчити абревіатуру з трьох англійських літер у чотирьох варіантах, але і зрозуміти, чим ці три літери відрізняються між собою.
Основні світові боксерські версії:
WBC (World Boxing Council) — Всесвітня боксерська рада. Заснована в Мехіко (Мексика) в 1963 році
WBA (World Boxing Association) — Всесвітня боксерська асоціація. Заснована в 1962 році у Венесуелі (зараз штаб-квартира розташовується в Панамі).
IBF (International Boxing Federation) — Міжнародна федерація боксу. Заснована в 1983 році в Нью-Джерсі (США).
WBO (World Boxing Organization) — Всесвітня боксерська організація. Заснована в 1988 році Сан-Хуані (Пуерто-Ріко).
Наша чемпіонська рать
За часів незалежної України чемпіонами світу в професійному боксі стали 12 українців. Перший в цьому почесному списку — Віталій Кличко, який завоював пояс WBO у надважкій вазі 26 червня 1999 року в Лондоні. Почин старшого брата підтримав Володимир Кличко, який став чемпіоном світу 14 жовтня 2000 року, а потім довгі роки правив надважким дивізіоном.
26 квітня 2005 року титул чемпіона світу WBА (до 53,5 кг) підкорився уродженцю Енергодара Володимиру Сидоренко, а 3 грудня цього ж року четвертим чемпіоном світу серед українців став Сергій Дзінзірук — броварчанин виграв пояс WBO в першій середній вазі (до 69,9 кг ) і утримував його до жовтня 2011 року.
22 березня 2008 року пояс WBА (до 63,5 кг) завоював львів’янин Андрій Котельник. 3 жовтня цього ж року чемпіоном світу WBА (до 66, 7 кг) став броварчанин Юрій Нужненко, який 10 квітня 2009 року в очному бою віддав титул співвітчизнику В’ячеславу Сенченку.
Восьмим чемпіоном світу серед українців став Василь Ломаченко, який свій перший чемпіонський титул WBO завоював в напівлегкій вазі (до 57,2 кг) 21 червня 2014 року.
3 жовтня 2015 року чемпіоном світу WBC (до 63,5 кг) став броварчанин Віктор Постол. 17 вересня 2016 року настала чемпіонська ера Олександра Усика, а його почин підтримав дніпрянин Артем Далакян, який 24 лютого 2018 року виграв пояс WBА (до 50,8 кг) і вже встиг провести два захисти титулу в Києві.
1 грудня 2018 року в канадському Квебеку Олександр Гвоздик нокаутував чинного чемпіона світу канадця Адоніса Стівенсона і став 12-м чемпіоном світу серед українців. Гвоздику підкорився титул WBC в напівважкій вазі (до 79,4 кг).
Максим РОЗЕНКО
