Сьогодні ці принципи також слугують фільтром, який використовує керівництво компанії Кличка в різних відділах, щоб рішення не суперечили світоглядові Володимира. “Напевно, у кожного з нас є правила, якими ми керуємось у своєму житті чи роботі. Ми можемо їх ніколи не озвучувати, але так чи інакше вони впливають на наші рішення й висновки. І нерідко ці принципи є частково запозиченими з правил тих людей, чия робота чи життя нам імпонує. Тому ми вирішили познайомити вас із принципами чемпіона, бізнесмена й автора книжки “Управління викликами”.
ERGO SUM (лат. «Тому я є») — ключова фраза, яка фактично уособлює всі принципи, за якими працює Володимир Кличко. Саме ці 7 елементів (кожна буква вказує на певний принцип) є основою його філософії. «Мій світогляд репрезентує і сам вислів загалом: ergo sum — тому я є. Я розумію, ким я є», — зауважує на початку Кличко.
E — Expertise (експертиза (професійні знання): заснована на власному досвіді та наукових знаннях)
Як пише Володимир, він не одразу усвідомив, що за десятиліття спортивної кар’єри накопичив більше знань, ніж за час навчання в університеті й роботи над дисертацією.
Розуміння власної експертності прийшло із часом, а ще з поразками, сварками й ризиками. Як розповідає автор, після двох поразок у свої 28 він втратив майже все — увагу медіа, титули, і найголовніше — віру брата, Віталія. Той порадив йому закінчити зі спортом. Натомість Володимир відмовився так рано здаватися й навіть побився з братом під час тренування. Потім був довгий шлях до створення власної промоутерської компанії та прийняття рішень самостійно — від вибору тренера чи суперника до режиму харчування. Раніше всім цим займалися промоутери, та Володимир вирішив відмовитися від їхніх послуг та просувати далі власну компанію. «Було зрозуміло: я можу покладатися на власний досвід. Він став поводирем, що скеровує мене. Він показує, які рішення варто обдумати, щоб переконливо йти своїм шляхом і бути упевненим у власних рішеннях. Я зрозумів, що не лише можу боксувати, а й здатен спрямувати власні знання в інші сфери й думати та працювати як бізнесмен з очевидно більшою експертизою, ніж міг собі уявити».
R — Rightness (правильність: розвинена відповідно до моїх етичних принципів)
Володимир розповідає, що етична поведінка, справедливість і толерантність, так само як чесність і повага, належали до цінностей, які йому прищепили вдома. Для нього було очевидно, що в спорті відмовлятися від них не варто. Володимир каже: «Ми хотіли повернути славу боксу через власну поведінку й ставлення до суперників. Наприклад, коли майбутній супротивник проклинав мене й намагався вивести з рівноваги обрáзами, я зберігав спокій. Я глибоко переконаний, що ми йдемо по життю рівно, чесно та відкрито й мусимо так ставитися зокрема й одне до одного. Нещирість, лицемірна поведінка чи щось кримінальне — це речі, яких я ніколи не допустив би. При цьому в молоді роки, після розпаду Радянського Союзу на початку дев’яностих, я мав такі можливості. …Як завжди, коли країна перебуває на порозі змін, а політичний та економічний порядок має тільки постати, з’являються кримінальні структури. Це призвело до того, що деякі люди, з якими я вчився в школі, дуже швидко розбагатіли непевним шляхом. Водночас я дізнався, що сильні, упевнені в собі молоді чоловіки — спортсмени, як і ми з братом, — крутяться в кримінальних колах. Нам робили якісь сумнівні пропозиції, які могли полоскотати самолюбство, але ми не розглядали їх усерйоз. Я ніколи навіть не припускав думки зійти з певного шляху і зрадити цінності моєї сім’ї».
G — Globalism (глобалізм як орієнтований на весь світ, цілісний спосіб мислення та дій)
Володимир називає себе громадянином світу: «Як приватна особа їжджу куди хочу. Як спортсмен проводжу поєдинки там, де це здається доцільним. Як підприємець дивлюся, де є можливості, і як лідер думок ділюся своїми знаннями там, де для цього створено найкращі умови. Подорожі були мені хорошим учителем, як і нескінченні ігри в шахи з братом. Уяви себе на місці суперника. Що бачить він, чого на цей момент не бачиш ти?”.
Із «глобалізмом» Володимир також пов’язує цілісний підхід до мислення й дій і кругозір на 360 градусів: «Мені завжди хотілося вчитися. Якщо мені щось було незрозуміло, я шукав когось, хто пояснив би, аж поки не стане ясно до найменшої дрібниці. Нині це лишається незмінним. Мені подобається дискутувати з людьми, які на певних темах розуміються краще за мене, я люблю розуміти їхній хід думок і вчитися. Коли мене зацікавлює якась тема, я читаю про неї в книжках чи шукаю в інтернеті. Таким чином намагаюся самовдосконалюватися».
O — Optimism (оптимізм: завжди позитивне та передбачливе мислення).
Володимир уважає себе оптимістом до самих кісток: «Байдуже, про що йдеться, я завжди спершу бачу позитивні аспекти і вже потім помічаю недоліки. Ціную легкість і, за можливості, не допускаю поганого настрою чи меланхолії. Люблю оточувати себе радісними людьми, які переважно в доброму гуморі й повсякчас налаштовані шукати оптимальні рішення. Намагаюсь уникати боягузів і скигліїв».
Звісно, у нього буває й задумливий настрій. Тоді він любить побути один, «аби привести думки до ладу. У такий час я уявно застосовую SWOT-аналіз: розбираюся із сильними та слабкими сторонами й уявляю шанси та ризики. Таким чином вибудовую план дій. Ніколи не дозволяю перешкодам мене зупинити. Навпаки: як спортсмен бачу перед собою виклик і надихаюся подолати його».
Коли в бізнесі ухвалено неправильне рішення, я аналізую ситуацію разом зі своєю командою. Роблю так звану домашню роботу: намагаюся вийти із ситуації сильнішим. Налаштованим позитивно, оптимістичним, упевненим, а в найкращому разі — передбачливим».
S — Sustainability (сталість: мислити у довготривалій перспективі, зважати на навколишнє середовище)
За словами Володимира, він не любить проектів-одноденок, бо вони надто швидко лишаються в минулому. Він вкладає власний час і енергію лише в довготривалі проекти, оскільки досвід та успіхи додаються, накопичуються і взаємодіють між собою. «Підприємці потребують відповідної культури, яка заохочуватиме конкуренцію, висококласну ефективну роботу, надихатиме працівників з інноваційним бізнес-мисленням та унеможливлюватиме застій. Схожа ситуація в спорті. Проте якщо поразку бізнесу ми помічаємо за тижні чи місяці, то поразку боксера видно одразу. На рингу я сам-один, немає за кого сховатися. Відповідь на ці виклики — це у короткостроковій перспективі жадати перемоги, а в довгостроковій — зберігати мотивацію. З мого досвіду, таке свідоме зосередження із часом перетворюється на силу. Тому я від самого початку життєвого шляху над цим працюю і застосовую різні прийоми тренування свідомості».
U — Uncomplexity (простота: прості пояснення, доступні для розуміння)
Володимир називає себе прихильником зрозумілих слів і ефективних рішень. Він не любить порожніх балачок і продуктів, ідею яких складно пояснювати. «Усе геніальне — просте, — пише Кличко. — Крім того, я не звик надто концентруватися на собі. Хочу не марнувати часу, а зосереджуватися на речах важливих і значущих, замість присвячувати дорогоцінну увагу дрібницям. Наприклад, я детально структурую своє професійне життя згідно з визначеними цілями: чого прагну досягти в короткостроковій, середній та довготривалій перспективі? Чітко, бажано з місцем і датою. Я також завжди вимагаю від власних працівників зворотної реакції, звітів. Я мушу знати, що вони отримали й зрозуміли завдання. Тільки тоді можу бути впевненим, що завдання буде виконано і що я можу викреслити його з власних думок».
M — Maximum (максимум: завжди прагнути досягти найкращого та оптимального)
Володимир після досягнення цілі не зупиняється, а шукає наступної. До того ж він хоче досягти її якнайкраще. Під час підготовки до поєдинку його девізом були слова «Поразка — це не варіант». — «Краще вмерти, ніж бути другим», — пише Володимир. – Я рано почав свою кар’єру і хотів досягти більшого, ніж інші. Певна ділова хватка та чітке прагнення досягти бажаного результату супроводжували мене зі шкільних років. Мені було 12, коли ми з Віталієм почали продавати фотографії зірок. Для нас, як і для багатьох інших хлопців, кумирами тоді були Арнольд Шварценеґґер і Сільвестр Сталлоне. У Віталія тоді була камера, він сам навчився проявляти власні знімки. Якимось чином нам дісталась газета з фотографіями акторів. Ми фотографували ці картинки, проявляли плівку й продавали знімки по 20 копійок у шкільному дворі. Нашим друзям хотілося мати фото західних кумирів, а ми раділи непоганим заробіткам. Коли я кілька років тому розказав про це Арнольду Шварценеґґеру, він жартома попросив частку нашого тодішнього прибутку».
