параметры поиска

Вечір...Холодно...Зима...

Автор
Опубликовано: 2549 дней назад (29 сентября 2011)
Блог: my philosophy
Рубрика: my poems
Редактировалось: 3 раза — последний 3 марта 2013
+3
Голосов: 3
Вечір...Холодно...Зима...
Білий сніг шепоче щось на вухо...
Ти одна, ти знов чомусь одна...
І в житті все прозаїчно якось й сухо...

Вечір...Холодно...Зима...
І тебе не гріють його руки...
Ти одна, ти знов чомусь одна...
Й часом хочеш вмерти ти від скуки...

Вечір...Холодно...Зима...
Штучне світло зігріває очі...
Ти одна, ти знов чомусь одна...
Згадуєш усі безсонні ночі...

Вечір...Холодно...Зима...
Телефон в руці зжимаєш...
Ти одна, ти знов чомусь одна...
Та чомусь про нього пам"ятаєш...

Вечір...Холодно...Зима...
Спогади відкрили старі рани...
Ти одна, ти знов чомусь одна...
Де ж поділися любові фани?

Вечір...Холодно...Зима...
Підвіконня...Зорі...Сльози...
Ти одна, ти знов чомусь одна...
А в душі усе вирують грози...

Вечір...Холодно...Зима...
І зриває одяг твій від вітру...
Ти одна, ти знов чомусь одна...
І уже летиш на зустріч світлу...

Вечір...Холодно...Зима...
Тихо хтось над твоїм тілом плаче...
Ти одна, ти знов чомусь одна...
Вдалині зловісно птаха кряче...

Вечір..Холодно...Зима...
Над могилою людей багато...
В їхньому житті тебе уже нема...
А йому про це розкаже тато...

Вечір...Холодно...Зима...
Він не знає, як себе згубити...
Ти одна, в його серці ти одна...
Він заради тебе буде просто жити...

Вечір...Холодно...Зима...
Ти назавжди тепер його ангел...
©Nathalie I.
Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!

Добавить комментарий