параметры поиска
Лента блогов
my philosophyЗаписки божевільної, або Просто все не так просто
Просто якби його не було, то не було б і мене...Просто це стало таким природним- думати про нього кожного дня, кожної хвилини. Переглядати фото...перечитувати інтерв"ю...Вловлювати емоції в кожному надрукованому слові...вгадувати посмішку...відчувати сум, серйозність...бачити як напружуються м"язи на його обличчі...Переглядати відео та записи в новинах і...слідкувати за кожним його порухом...споглядати блиск в очах, коли в нього хороший настрій...милуватися губами, які він облизує і прикусує, коли говорить...Чіткі риси обличчя...строга лінія носу...глибокі очі...пухлі губи...Просто він ідеальний!
Просто він став моїм натхненням, моєю метою в житті! Просто завдяки ньому я хочу по-справжньому жити. Хочу вдосконалюватися і досягати вершин. Просто мені потрібно стати достойною...достойною його погляду, його посмішки...Просто зустріч з ним стане поштовхом в напрямку досягнення щастя...
Просто...все це зовсім не просто...Ми з різних світів. Я тут, внизу,черпаю від землі своє життя. А він вгорі, він на вершині...він моє небо, моє сонце, моє майбуття. Саме лише його існування зігріває мене лагідними променями надії, дає силу і наснагу.
І так, я трішки божевільна, що повірила в таку можливість...Я живу в цій нездійсненній ілюзії...Але нехай, я не буду її розбивати! Адже, живучи в ній, я щаслива...Прокидаючись вранці я посміхаюся, вірячи в те, що скоро ми зустрінемось...І уві сні я теж щаслива: він присутній там, у моїх снах...Просто він- мій повід для щастя...
Істи сирники вночі, запиваючи гарячим зеленим чаєм... з думкою про нього...що мені ще потрібно?-одна зустріч з ним...Це дасть мені заряд енергії і щастя на все подальше життя...
ммм, а ще...синочка, схожого на нього...
my philosophyНе цілуй (на фото Володимир і Хейден)
Ти писала листи Святому Валентину,
Написала бажання одне-єдине,
Але не знала адреси, куди відправити.
Він тебе цілував, ти його цілувала,
Він тебе кохав, ти його не кохала,
Боялась правду сказати, щоб його не образити.

Не цілуй, не цілуй, не цілуй, коли не любиш,
Ти ж на ранок все забудеш, ти усе забудеш.
Не кохай, не кохай, як не віриш у кохання,
Перша фраза як остання, перша і остання.


Тобі хотілось тепла, ти зігрітись хотіла,
Ти тулилась до його гарячого тіла
І намагалась бій серця його почути.
А на ранок боялась докору совісті,
Але ми герої із різної повісті,
Де за сценарієм вранці нам разом не бути.

Не цілуй, не цілуй, не цілуй коли не любиш,
Ти ж на ранок все забудеш, ти усе забудеш.
Не кохай, не кохай, як не віриш у кохання,
Догорає ніч остання, перша і остання.
BlogusКличко встретилcя c Мормеком в Дюссельдорфе
Чемпион мира в супертяжелом весе по версиям WBO/WBA/IBF/IBO Владимир Кличко и французский тяжеловес Жан-Марк Мормек провели первую встречу перед боем.

Официальное знакомство двух боксеров прошло на футбольном стадионе ESPRIT Arena в немецком Дюссельдорфе, где 10 декабря и состоится их поединок. Именно на этой арене украинский чемпион в матче 2010 года одолел американца Эдди Чемберса.

Во время знакомства Кличко и Мормек попозировали перед фотографами на поле и трибунах стадиона, вмещающего 50 тысяч зрителей. После состоялась традиционная пресс-конференция.
Денис Ши +2 3 комментария
my philosophyйому-єдиному...
А я віддамся тобі без оглядки.
Твої бажання- мої лиш здогадки.
Забуду всі принципи й перестороги
Назад вже мені немає дороги.

Ловлю твою посмішку- все забуваю.
О, як божевільно тебе я бажаю!
Ці губи, ці руки...про тебе лиш мрію.
Мені так здається- тобою хворію.

Твій погляд пронизує глибоко душу.
Забути тебе я себе не примушу.
Хочу бачити тебе, відчувати
І щось нове в тобі пізнавати.

Для мене ти сон, для когось-реальність.
Без тебе любов- суцільна банальність.
А я хочу життя пройти незабутнє.
Ти таке бажане моє майбутнє!!!
©Nathalie I.
Natalie Ivanova +4 6 комментариев
my philosophyВечір...Холодно...Зима...
Вечір...Холодно...Зима...
Білий сніг шепоче щось на вухо...
Ти одна, ти знов чомусь одна...
І в житті все прозаїчно якось й сухо...

Вечір...Холодно...Зима...
І тебе не гріють його руки...
Ти одна, ти знов чомусь одна...
Й часом хочеш вмерти ти від скуки...

Вечір...Холодно...Зима...
Штучне світло зігріває очі...
Ти одна, ти знов чомусь одна...
Згадуєш усі безсонні ночі...

Вечір...Холодно...Зима...
Телефон в руці зжимаєш...
Ти одна, ти знов чомусь одна...
Та чомусь про нього пам"ятаєш...

Вечір...Холодно...Зима...
Спогади відкрили старі рани...
Ти одна, ти знов чомусь одна...
Де ж поділися любові фани?

Вечір...Холодно...Зима...
Підвіконня...Зорі...Сльози...
Ти одна, ти знов чомусь одна...
А в душі усе вирують грози...

Вечір...Холодно...Зима...
І зриває одяг твій від вітру...
Ти одна, ти знов чомусь одна...
І уже летиш на зустріч світлу...

Вечір...Холодно...Зима...
Тихо хтось над твоїм тілом плаче...
Ти одна, ти знов чомусь одна...
Вдалині зловісно птаха кряче...

Вечір..Холодно...Зима...
Над могилою людей багато...
В їхньому житті тебе уже нема...
А йому про це розкаже тато...

Вечір...Холодно...Зима...
Він не знає, як себе згубити...
Ти одна, в його серці ти одна...
Він заради тебе буде просто жити...

Вечір...Холодно...Зима...
Ти назавжди тепер його ангел...
©Nathalie I.
Natalie Ivanova +3 Нет комментариев
my philosophyЦілковито й повністю твоя
Ти став моїм літом, моєю весною...
Не знаю, що тепер буде зі мною.
Назад вже точно нема вороття.
Адже ти є сенсом мого життя.

Я мучаюсь, борЮся з собою...
І навіть у сні немає спокОю.
Закрию очі- ти цього лиш чекаєш
І в кожну думку вмить проникаєш.

Я божеволію на самоті з собою
Бо я живу і дихаю лише тобою.
Ти так легко мене купуєш-
Просто посмішку свою даруєш.

Я віддала себе у власність твОю
Не тіло- душу взяв ти мОю
І все уже не так, мене вже тут нема...
Я цілковито й повністю...твоЯ.  
©Nathalie I.
Страницы: Первая Назад 118 119 120 121 122